Якщо свято Катерини вважалося дівочим, то Андрія - то вже парубоцьке свято. Назване в честь апостола Андрія Первозванного, раніше воно відзначалося як свято Калити. Традиційно дівчата ввечері цього дня ворожили на суженого: чи скоро і за кого вийдуть заміж, якими будуть чоловік і свекруха. Із самого ранку пекли дівчата балабушки (кукілки) - невеликі круглі тістечка з білого борошна. Замішувалися ті тістечка на воді, принесеній дівчиною із криниці до схід сонця… ротом. При цьому хлопці усіляко заважали дівчатам, прагнучи їх розсмішити. Надвечір всі дівчата розкладали свої балабушки на рушнику і до хати пускали голодного пса.
Він і “вирішував долю” дівочу: чию балабушку першу схопить - та дівчина першою заміж вийде. Ввечері хлопці й дівчата сходилися до просторної хати для кусання калити - великого солодкого коржа з отвором посередині, який стрічкою підвішували до сволока посеред хати. Вільний кінець стрічки опускали донизу і при ньому був вартовий. Хлопці по черзі “під’їжджали на коцюбі”, підстрибували і мали відкусити кусок калити. Непросто це було зробити, адже будь-якої миті вартовий міг смикнути за стрічку, піднімаючи калиту догори. Обряд супроводжувався іграми, забавами, веселощами. Наприкінці гуляння калиту знімали і ділили поміж усіма учасниками гри.