Керівник викликає одного з учасників гри і ставить йому таке питання:
— До якого числа ти вмієш рахувати?
Той ніяковіє. Він не поспішає відповідати. Керівник йому допомагає.
— Ну, кажи сміливіше. До ста? До тисячі? Навіть до мільйона? Чудово! Тоді ми попросимо, щоб ти порахував уголос, але не до мільйона, звичайно, а лише до тридцяти. Зумієш?
— Зумію.
— Ну, то починай, але з однією умовою. Число «три» не називай, і всі числа, що ділиться на нього або в яких є цифра «три», теж називати не можна. Замість цих чисел ти говори: «Не зіб’юся!» Зрозуміло? Починай! Рахувати треба чітко й голосно.
— Один. Два. Не зіб’юсь! Чотири. П’ять. Не зіб’юсь! Сім. Вісім. Не зіб’юсь! Десять. Одинадцять. Не зіб’юсь! Тринадцять…
Гравець помічає свою помилку, збивається. Керівник пропонує йому сісти. Виходить рахувати хтось інший. Рідко кому щастить дорахувати до тридцяти, щоб не помилитися.