У сценці беруть участь солдат, сержант, прапорщик, капітан і його дружина.
Йде прапорщик. Бачить, що солдат віджимається від підлоги, а поруч стоїть сержант і рахує.
Прапорщик: Сержант! Це що тут відбувається? Це що у нас тут за нестатутні стосунки?! Та ти сам-то давно сержантом став?! Забув, як сам віджимався? Нумо, упор лежачи прийняв! І раз, два, раз, два …
Сержант починає віджиматися від підлоги. У казарму входить капітан і бачить, що сержант віджимається, а прапорщик стоїть поруч і рахує.
Капітан: Відставити! Що тут відбувається!?
Прапорщик: Товариш капітан …
Капітан перебиває прапорщика.
Капітан: Та знаю я, що ти мені зараз розповіси! Ти ж мені зараз «Війну і мир» напишеш. Ми зараз вилікуємо тебе. Упор лежачи прийняти!
Прапорщик знехотя виконує наказ.
Капітан: Раз! Два! Три! …
У казармі з’являється жінка. Вона рішуче підходить до капітана.
Дружина капітана: Ось він де! Я його дома чекаю, борщ вп’яте розігріваю, а він тут розважається. І добре б гроші тут заробляв! Краще в домі щось зробив! До сина в щоденник давно заглядав?!
Капітан: Та я тут солдат виховую
Дружина капітана: А я тебе буду виховувати. Упор лежачи прийняв! Раз! Два! Три!
Капітан починає віджиматися.