(На сцену виходить учень)
Учень: Як все-таки несправедливо. Інша справа у казці. Іван дурень був (загинає палець), а став Іван царевич. А я Іванушка, а царства мені не світить. Ох і несправедливо все це. Одним все. А мені дуля з маком. (Під музику Горбоконик)
Горбоконик: Ігого гого, перепрошую, я туди потрапив?
Учень: Ти хто, давай йди звідси, (ліниво проганяє руками) як ти в школі взагалі з’явився, копитний?
Горбоконик: Я на твоє прохання прискакав.
Учень: Ти виконаєш мої бажання як фея?
Горбоконик: Так, так, я як фея. Тобі пів царства потрібно?
Учень: Звичайно потрібно, (Пауза) давай пів царства.
Горбоконик: Ігого. Я звичайно казковий герой, але навіть у казці там Іванушка дещо робив.
Учень: І я готовий, заради пів царства-то …
Горбоконик: Так, давай тоді, що тобі задали сьогодні задали, разом зробимо уроки …
Учень: Коник, ну ти й зануда.
Горбоконик: Хочеш пів царства, проходь випробування.
Учень: Не хочу, не буду.
Горбоконик: Пів царства не отримаєш.
Учень: А мені все одно. Одному значить все допоміг, а мені не хочеш, то й не треба. (Ображено)
Горбоконик: Згадай Іванушка, два брати не змогли виконати завдання батька, а лише Іван Дурень впорався з випробуванням.
Учень: Ось нехай дурні й працюють.
Горбоконик: Ну як знаєш, Ігого не поробиш. До побачення.
Учень: Давай, давай. Теж мені помічник. Ось як так, я ж просив пів царства. Просив допомогти. А прийшов коник Горбоконик. (Пауза). А може це був мій шанс? Ей, Горбоконик? Не приходить. Горбоко-о-и-к? Не приходить. Ну я так довго буду кликати, поки не прийдеш. Горбунов-о-о-к? Горбоко-о-и-к? Горбоко-о-и-к? Я на тебе в суд подам … (Пауза) А якщо не прийде. Що ж мені тоді вчитися чи що … Несправедливо все …