Вечір. Чоловік і дружина сидять перед телевізором. Поряд з ними сидить дитина. Чоловік потирає руки.
Чоловік: Сьогодні ми їм надаємо, от побачиш!
Дружина: Що, кому ми надаємо?
Чоловік: Не питай дурниць. Наші хокеїсти шведам надають. Гарантую, люба. (дружина зірвалася на ноги і переключила канал).
Дружина: Ти можеш завтра за п’ять хвилин прочитати в газетах, хто там кому надає. А я буду дивитися Анжеліку.
Чоловік: Анжеліку?! Я не можу дивитися ті серіали! (переключає телевізор)
Дружина: Не починай суперечки!
(дружина стукнула кулаком по столу)
Хокей - це не культура.
(переключає канал)
Чоловік: Вижену разом з Анжелікою! Буде хокей і кінець (переключає)
Дружина: Ти про хокей розумієш як динозавр про центральне опалення. (переключає)
Чоловік: Що має спільного центральне опалення? Ти живеш у своїх уявленнях, моя кохана. Ті серіали, які ти дивишся, - це саме для тебе. Нехай тебе з Анжелікою заберуть чорти. (переключає канал)
Дружина: (кричить) Я завжди знала, що ти духовно обмежений. Ти такий хам! Моя мати казала правду: “Дівчинко моя, ти наплачеш через того п’яницю й розпусника”.
Чоловік: Чи справді твоя мати таке говорила? А мій батько попереджав мене, щоб остерігатися лисиць, у яких замість мозку заварений крем. (переключає канал)
Дружина: А хто тебе, дурню, врятував від тюрми? Хто і що? Мої гроші! Ти тільки заради них й одружився зі мною… (переключає канал)
Чоловік: Не сміш мене. Скільки грошей ти мала? Я бачив і більше, ти кобило!
Дружина: П’яниця, дровеняка, злодій!
Чоловік: Лисиця! Авантюристка!
Дружина: Ідіот!
Чоловік: Мавпа!
Дружина: Осел!
(дитина стоїть перед телевізором)
Дитина: Ви обидва дурні. Осли, дровеняки, ідіоти… (виходить з кімнати)
(чоловік і дружина дивляться один на одного здивовано)
Чоловік: Чи чула ти, люба, як вона лаялася?
Дружина: Чула, дорогий. Мабуть, вона набралася таких слів від дітей в дитячому садочку. Нам потрібно виховувати її краще.