Івана Купала

Дата: 
Вівторок, Липень 7, 2020

Івана Купала - це час літнього сонцестояння. Це час найкоротших ночей і найдовших днів, коли життєва енергія природи досягає свого апогею: трави й квіти набирають найбільшої цілющої сили, дозрівають овочі й хліба, відбувається весілля Сонця й Води. Вважається, що в ніч на Івана Купала квітне папороть. Хто зможе здобути квітку папороті, той отримає чудодійну силу.

Обрядові ігри та вірування в ніч на Івана Купала супроводжувалися купальськими піснями, веселими ігрищами, хороводами, плетінням вінків та купанням. Найважливішим моментом свята було стрибання молоді через вогонь, що символізувало очищення від хвороб.

Купала (Купайла) - одне із найдревніших і найпоетичніших свят українського народу. Присвячувалося воно Сонцю - джерелу всього сущого на землі і проводилося одразу ж після дня літнього сонцестояння, напередодні жнив. Прагнучи подолати рештки дохристиянських вірувань українців, церква включила свято Купала до церковного календаря, присвятивши його вшануванню Іоанна (Івана) Хрестителя, звідки інша назва свята - Івана Купала.
По-різному святкували це свято в різних місцях України. Зокрема на Поділлі зранку 6 липня хлопці йшли до річки, зрубували гілку верби і закопували її на вигоні або поблизу річки чи ставка. Дівчата вбирали такого "Купала" квітами, вінками. При цьому вони водили хоровод, співали пісень, основними мотивами яких були кохання, шлюб. Хлопці тим часом кидали квіти дівчатам під ноги. Коли зовсім темніло і сходив місяць, всі нападали на "Купала", ламали його. Тому, хто зламає вершечок гілки, мало щастити в коханні. Стовбур кидали у воду, а гілочки несли додому і вкривали ними грядки з огірками - для врожаю.

Неподалік лежала заздалегідь наготовлена купа хмизу. Підпалювали хмиз і навколо вогнища водили хоровод. Опісля розпочиналися ігри: хлопці ловили дівчат, тягли тих до води, обливали. А що "негоже на Купала сухому бути", то не відставали від парубків і дівчата.

Коли багаття трохи притухало - починали перестрибувати через нього. Потрібно було це зробити тричі - аби "очиститись вогнем".

Участь у таких дійствах брали і дівчата. Перестрибувати слід було так. щоб не зачепити ногою дрова - щоб не накликати нещастя на свою оселю. Якщо ж, взявшись за руки, багаття перестрибували юнак із дівчиною, то це був знак, що вони одружаться і проживуть вік свій у злагоді й мирі.

Опівночі всі йшли до річки. Дівчата пускали на воду віночки. Здебільшого було їх два: один для себе, а другий - для судженого. Часто на віночках були прилаштовані свічки, які запалювали. Пустивши віночки за течією, спостерігали, як ті плистимуть: якщо поряд - то вірний знак, що цього року молодята поженяться, якщо ж ні - не судилося бути разом.

Найбільш сміливі парубки вирушали на пошуки загадкового й чарівного цвіту папороті, яка, за легендами, цвіте тільки в ніч на Івана Купала. О цій порі оживають і бенкетують добрі і злі духи - домовики, мавки, русалки, упирі, водяники, мерці тощо. Тож велика небезпека підстерігала сміливців, які йшли на пошуки цвіту папороті. Зате кому вдавалося перебороти всі труднощі і здобути її, тому мало відкритися місце, де сховані казкові багатства.

Всі квіти і трави, зібрані в ніч на Івана Купала, були чарівними, тож лікарські рослини, зібрані цієї ночі, особливо цінувались.