Сценарій відкритого виховного заходу присвяченого Дню гідності та свободи України

Склав викладач комісії суспільних дисциплін Яковлєв В.В. Кривий Ріг 2018

Мета: розширити знання студентів про історичні події, вшанувати пам’ять борців за незалежну Україну, борців за демократичні цінності та свободи, за право народу обирати власний шлях розвитку, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Реве земля від вибухів щоденних,
Все у вогні, аж плавиться броня,
Довкола все в тілах, убитих, нескорених,
Повсюди чути лиш: Війна! Війна! Війна!

Неспинно чути залпи “градів”
Ворожі танки лізуть мов чума,
Вже звикли до постійних “бомбопадів”
Забули слово -“спокій”! Вже його нема.
Надворі лютий заступив в права,
Термометер показує плюс вісім,
Довкола міста жорстока йде війна,
Тримають хлопці оборону міцно.

Щодня по ним працює агеес
І снайпери стріляють дуже щільно,
Господь оберігає їх з небес,
На захист дому стали добровільно.

Давно їх не лякає спека й сніг,
Холодний вітер, обстріли із танків,
У кожного свій власний оберіг,
Бої короткі кожного світанку…

Ведучий
Шановні викладачі, студенти та гості нашого заходу! Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб вшанувати борців за вільну і демократичну країну, які боролися за честь правду і гідність і віддали своє життя за Україну. Ми з вами добре пам’ятаємо про події, які відбувались на Майдані, в столиці України. Події, які дали поштовх до дій по всій території держави. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли Український народ, вже в сучасний період новітньої історії боротьби за утвердження Української державності, продемонстрував свою європейськість, гідність і прагнення до свободи.

Ще п'ять років тому, переглядаючи у засобах масової інформації новини і хроніки подій з Сомалі, Лівії, сектору Гази, нам навіть у кошмарних снах не марилось, що у гарячу точку перетвориться наша Україна. Ми жили у бідній, з низьким рівнем життя населення і високим рівнем корупції, але мирній країні. І от у наш повсякденний словник жорстокою реальністю увірвались страшні гнітючі терміни: АТО, мобілізація, БТР, «Град», сепаратист, терорист… Кривавою плямою курсує картою України війна: Київ (Вулиця Грушевського, Інститутська), Крим, Одеса, Донбас. Колись – шахта і кузня Європи, сьогодні – незагоєна рана і біль України.

Хто ж винен? Може кровожерливий зайда, який, перефразовуючи Великого Кобзаря, «неситим оком заглядає» і думає, що б ще «загарбати й взять з собою в домовину»? Може ненаситні свої, які заради банківських рахунків і золотих унітазів готові втопити власний народ у сльозах і крові? А може ми зі своєю бездушністю, байдужістю, споконвічною українською хатою скраю, що дозволили першим і другим зробити таке з Україною?

Всупереч ворожій пропагандистській машині, на небувалу за роки незалежності висоту піднялась хвиля українського патріотизму. В моді українські кольори, українські символи, українська мова. Національна самосвідомість спонукає чоловіків, молодих і зрілих, з півночі, півдня, заходу і сходу України записуватись добровольцями та захищати рідні землю до останньої краплі крові. Саме наша єдність, сила нашого українського духу допоможуть перебороти всі труднощі.

А поки що війна збирає свій кривавий урожай. Сплюндровані села та міста: Слов’янськ, Іловайськ, Волноваха, Дебальцеве, Донецьк… Біженці, вдови, сироти, поранені. І не одна небесна сотня поповнила вже небесний легіон захисників України перед Богом.

Відеокліп «Революція гідності»

Ведучий 1

А як все починалось?
21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності.

Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми – вільні» «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.

А що ж було далі?… А далі – не підписання угоди про асоціацію
Спохмурніла земля, коли звістка прийшла.
Як із вибором нас обдурили:
Знахабнілі чини, що свавіллям жили,
Курс в ЄС на «тайожний» змінили.
Ми з протестом пішли, хто ж тоді, як не ми,
Нас в столиці зібралось немало.
І здригнувся Майдан, похитнувся весь клан,
Революція слово сказала.
А далі – жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.
Влада, насилля і розкрадання,
Має відчути наше бажання
Жити у мирі, без фальшування…
Досить неправди! Досить страждання!
Осінь не гріє руки та ноги,
Гріють надії й діалоги.
Зносити чинно мусим тривоги
Й гордо стояти до ПЕРЕМОГИ!!!

Ведучий 2

А далі?… А далі – покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.

А восени дерева зацвіли…
«Не до добра», – старі казали люди,
Та молоді не вірили, вони
Все жартували: «Буде так, як буде».

І був Майдан. Війна, забравши Крим,
Повзла Донецьким степом і Луганським,
Вкривала землю безліччю могил,
І проклинала люд, що звався братським.

… Перейдено ілюзій рубікон:
Ніхто не допоможе в цілім світі.
Герої першими ішли за горизонт,
Коханих залишаючи сивіти.

Незмірне горе. Спалена земля.
Як пам`ять багряніє грость калини.
Дерева листом устеляють шлях –
Не зацвітайте більше восени ви!

Ведучий 3

Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала.
Страшна звістка з майдану 22 січня облетіла весь світ.
Саме 22 січня зранку на Євромайдані під час штурму снайпер застрелив мешканця Дніпропетровська вірменина Сергія Нігояна.

Ведучий 4

Згодом стало відомо про ще одного вбитого – білоруса Михайла Жизневського. У суботу від важких поранень, отриманих 22 січня на вул. Грушевського під час зіткнень з міліцією, після кількох перенесених операцій і не виходячи з коми, в київській лікарні помер 45-річний Роман Сеник. 22 січня у лісосмузі поблизу Борисполя знайшли мертвим викраденого і замордованого невідомими львів’янина Юрія Вербицького.
Вони стали першими з Небесної сотні, хто поліг на Грушевського, пожертвувавши собою як заради тих, хто відстоював на Майдані власну гідність, так і задля гідного майбутнього кожного українця. Активістів не ділили за національностями. Всі були просто “майданівцями.
Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

Ведучий 5

Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні – це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!”

Україна – Єдина країна
Не шматуй ти її не трясіть
Ми не Захід І Схід ми родина
Ми не Північ і Південь ми рід.

Викладач

Не обійшла біда і наше Криворіжжя. Лише з Кривого Рогу загинуло понад 150 воїнів…

Хвилина мовчання

Жодна з держав не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо її громадяни не знають свого минулого. Особливо потрібно його знати нам, українцям. Адже від нас цілеспрямовано, упродовж століть намагалися відібрати історичну пам’ять, а отже, й позбавити національної гідності. Наша Батьківщина пройшла непрості шляхи розвитку, зазнавала принижень, поневірянь, але вистояла, стала на ноги.
Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини,а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу»став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну,це стало станом душі.

Ми не маємо жодного права опускати зараз руки, зневірюватись у своїй силі духу, адже Україна вже почала переломну сторінку в історії, всі жадають перемоги. Прислухаймось у цей день до голосу героїв, що одним з’єднаним могутнім хором до нас промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє. Слава Україні! Героям слава!