Великдень (Пасха)

Дата: 
Неділя, Квітень 19, 2020

Серед весняних свят українців особливим багатством обрядових дій і звичаїв вирізнявся великодній цикл — Великдень. Це свято на честь Воскресіння Ісуса Христа, тобто перемоги добра над злом і світла над пітьмою, життя над смертю. До Великодня готувалися дуже ретельно. Святу передує суворий піст. За тиждень до Великодня наставала Вербна неділя. З цього дня починали безпосередньо готуватися до Великодня. Найважливішою справою було випікання святкових пасок та розписування писанок — неодмінних атрибутів цього свята. Крім того, до свята готували багато різних скоромних страв, що були заборонені в піст. У ніч з суботи на неділю на пагорбах та біля церкви розпалювали великодні багаття. На святкування Великодня до церкви сходилося все село. Під час служби святили яйця, паску й воду. Потаємні бажання, загадані під час великоднього богослужіння, мають магічну силу. У відповідь на священикове «Христос воскрес!» треба відповідати «Воістину воскрес!», якщо загадати заповітне бажання — воно обов’язково здійсниться. Вважається, що на Великдень можна похристосуватися навіть із померлими родичами.

Згідно біблійних переказів, після страти тіло Ісуса за наказом імператора Пилата було передано одному із жителів міста Аримафеї - Йосифові - для поховання. Йосиф був багатою людиною і за тодішнім звичаєм на випадок смерті для свого поховання приготував печеру, яка була висічена в скалі його саду. Тут і вирішив він поховати Ісуса. Разом із Никодимом, одним із учнів Ісуса, загорнули вони тіло в плащаницю, перенесли і поховали в печері. Вхід до печери було завалено великим каменем і опечатано. Оскільки за життя Ісус розповідав про своє воскресіння на третій день після смерті, то, аби віруючі християни не змогли винести тіло і не розповідали потім всім про нібито воскресіння Христа, біля печери було встановлено варту.

І от на третій день після смерті Ісуса стався землетрус - це ангел, який злинув із неба, відвалив валуна, звільнив вхід до печери. Сталося диво - Ісус воскрес і встав із могили. Налякані вартові попадали долілиць і стали, мов мертві, втративши будь-яке відчуття. Коли ж прийшли до пам ’ яті, кинулися геть від печери.
На честь воскресіння Ісуса Христа і святкується одне із найвеличніших християнських свят - Великдень (Велик День, Паска). День святкування визначається за церковним календарем.

Дата святкування пасхи встановлюється наперед і кожен рік припадає на різні дні — з 22 березня по 25 квітня за старим стилем. Відзначають пасху у першу неділю після повного місяця, що настає за весняним рівноденням.

Історія свята Пасхи

У Біблії немає опису воскресіння Ісуса Христа. Це породило серед богословів так звану пасхальну полеміку. Одні вважали, що ніякого воскресіння не було взагалі, а тіло Христа вкрали його учні, інші пояснювали появу Христа після смерті як наслідок галюцинацій і самонавіювання, треті вважали все благочестивою вигадкою апостолів.

Євангельська подія, на честь якої встановлена пасха, а також пасхальні обряди найімовірніше запозичені з язичеських та іудейських культів і у переробленому вигляді пов’язані з особою Христа. «Від початку до кінця ця пасхальна історія,— пише О. Ярославський,— складається з частин, що взяті з інших древніх релігій, так само, як не має нічого виняткового і єврейська пасха» (Ем. Ярославский. О религии. М, 1958, с. 433).

Вмираючий і воскресаючий бог є лише типовою фігурою язичеських аграрних культів Сходу. Появу першої зелені і сходів на полях землероби всіх країн пояснювали народженням бога рослинності. Жнива уявлялись його жертовною смертю. Нові посіви зернових сприймались як похорони загиблого божества. Поява сходів навесні — чудесне воскресіння бога.

Вузлові моменти сюжетної лінії міфа відзначались святковими містеріями. Напередодні довгожданого воскресіння божества віруючі дотримувались суворого посту, каялись у гріхах, співали обрядових пісень про мученицьку смерть божества.
З часом характер святкування змінювався. Жерці вдягали святкове вбрання, звучали гімни, всі вітали один одного словами: «Господь (Адоніс, Осіріс або інші) воскрес». Після свята розпочиналися весняні роботи в полі.
Свято пасхи вперше почали святкувати євреї. Що ж являла собою іудейська пасха? У кочових скотарських племен древніх євреїв існував звичай у зв’язку з появою приплоду у свійських тварин, щоб зберегти молодняк, духам скотарства приносили в жертву телят, ягнят тощо. Кров молодих тварин вважалася найліпшим дарунком для духів.

Поступово кочові племена стають осідлими, землеробськими. А для землероба головна турбота — хліб. Тож обряд жертвоприношення поширюється на продукцію землеробства. На початку жнив з борошна нового помолу стали випікати обрядові прісні хліби — мацу, які «давали» духам полів і врожаю. Так древня скотарська пасха стала святом опрісноків, землеробською пасхою.

Пізніше, з утворенням єврейської національної держави і національної релігії — іудаїзму, свято пасхи стали пов’язувати з очікуванням на прихід божого посланця, спасителя.

Християнство абсолютизувало месіанські мотиви іудейського свята пасхи, зробило їх головними. У центрі торжества став страждаючий і вмираючий на хресті Ісус, який спокутував людські гріхи своєю кров’ю. Свято пасхи стали іменувати днем господнім.

І лише у III столітті на противагу численним культам воскресаючих язичеських богів на перший план виступає догмат воскресіння Христа з мертвих. У IV столітті пасха набула першорядного значення. Воскресіння Христа було оголошено найголовнішим християнським святом — «святом свят і торжеством торжеств». Вчення про смерть і воскресіння Христа стало догматичною основою уявлень про загробне царство, страшний суд, пекельні муки і райську винагороду після смерті. У першому посланні до корінфян апостол Павло розкрив значення догмата воскресіння, на честь якого встановлено свято, у таких словах: «Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!» (15 : 14).

На Русі Пасха злилася з багатоденним весняним святом поминання духів. Серед пасхальних обрядів хочеться виділити освячення зерна та інших продуктів харчування. Імітуючи процес висівання зерна на полях, його розсипали по долівці, підкидали вгору, що нібито сприяло підвищенню його врожайності, доброму росту польових культур.

До обрядових продуктів харчування перш за все входили крашанки — яйця, розмальовані кров’ю, а пізніше фарбами. Яйце вважалося початком усього живого. Православна церква оголосила яйце символом воскресіння Ісуса Христа. У Львівському етнографічному музеї зібрано декілька тисяч розцяцькованих «писанок» з Гуцульщини. Проте ці візерунки майже повністю позбавлені християнських сюжетів.

Православна церква велику увагу приділяла і приділяє як емоційній, так і ідеологічній спрямованості пасхальних богослужінь. Перед святом встановлено сорокаденний піст, задовго до Пасхи в церкві звучать уривки з новозавітної літератури, що мають викликати у віруючих почуття каяття у своїх гріхах перед богом, особистої провини в тому, що Христос прийняв смерть за їхні гріхи. Не забувають церковники нагадувати і про страшні муки, що ждуть грішників у пеклі.

Християнське оформлення свята мало змінило сутність язичеських обрядів. Землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими інтересами і бажаннями землеробів була тісно пов’язана весняна поминальна обрядовість.

Терпіння і покірливість, святість страждань, зречення світу — ось ідеї, що посідають центральне місце у пасхальних проповідях. «Коротке земне буття наше повинно бути часом підготування до вічного, божественного життя, до богоспілкування», «Бог терпів — і нам велів»,— закликає церква.