Стрітення (Зимобор, Громниці) - давнє українське свято зустрічі весни. Цього дня, за народною уявою, обов’язково мали стрітися Літо і Зима. На Стрітення Літо - то молода вродлива дівчина, голова її прикрашена вінком із лугових трав, сорочка квітами мережана. В руках несе вона серп і сніп жита чи пшениці. Назустріч їй виходить стара Зима. Вона в полатаному кожусі, збитих чоботях, крізь діряву хустину пробивається пасмо сивого волосся. Через плече перекинута напівпорожня торба, а в руках наповнене льодом пощерблене горнятко. Ледь ноги переставляє, під руки веде її дід Мороз. Хоч і слабка вже Зима, та не хоче поступатися місцем Літу. Отож і сперечаються вони, кому йти, а кому вертатися. Якщо до вечора стане тепліше - Літо перемогло Зиму, а як холодніше - Зима поборола Літо, і ще буде холодно.

В церквах цього дня святили воду. Набирали її в новий, ще не вживаний посуд, використовували для лікування, для захисту від усякої напасті. А ще святили свічки. Були ті свічки "громичними", запалювали їх під час грози, аби оберегти людей і худобу від грому.